Деякі питання спадкування за законом (роз'яснення для громадян)
СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ
Приватний нотаріус Полтавського
міського нотаріального округу
Сидоренко Ю.Ю.
Спадкування – це сумна тема і я дуже сподіваюсь, що це вас ще не обходить. Однак, якщо вам необхідна допомога і ви знайдете в цих рядках корисну інформацію для себе - моя мета буде досягнута.
Давайте спробуємо розібратися, що ж воно таке, спадкування.
Спадкування – це перехід спадщини від померлої людини (фізичної особи, яку називають спадкодавцем) до інших осіб, яких називають спадкоємцями.
Відразу наголошу, що спадкодавцем може бути тільки людина, а не підприємство або організація. Спадкоємцем же може бути як людина, так і підприємство, установа або держава.
В Україні існує тільки два вида спадкування: за заповітом або за законом.
Якщо померлий зробив за життя заповіт, то спадщина буде оформлятися за заповітом, а якщо заповіт померлий за життя не зробив, або всі спадкоємці за заповітом відмовились від спадщини, то спадщина оформляється за законом.
Як виняток існує спадкування, яке настає, коли у померлого немає нікого із спадкоємців (за заповітом чи за законом). В цьому випадку за рішенням суду спадщина визнається відумерлою і переходить на користь держави (відповідної територіальної громади).
З кожним роком спадкування за заповітом зустрічається частіше. Це пов’язано з тим, що у суспільстві підвищується юридична обізнаність, все більше осіб складають заповіти.
Заповіт – це окрема тема спілкування.
Сьогодні більш детальніше зупинюсь на спадкуванні за законом, яке здійснюється почергово.
З 2004 року в Україні набрав чинності новий Цивільний кодекс, який визначив п’ять черг спадкування за законом. Якщо раніше черг було всього дві, то з 2004 року коло спадкоємців збільшилося до п’яти.
Хочу зазначити, що новий Цивільний кодекс застосовується в тих випадках, коли особа померла після 1 січня 2004 року. Наприклад: якщо Іванов І.І. помер 2 січня 2004 року застосовуємо новий Цивільний кодекс; якщо Іванов І.І. помер раніше, наприклад, 2 січня 2003 року або 2 грудня 2003 року застосовується «старий» Цивільний кодекс України від 18.07.1963 року.
Кожна (з п’яти черг) наступна одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги або їх відмови від спадщини, неприйняття ними спадщини, усунення їх від спадкування. Таким чином, якщо не спадкує перша черга, то спадкує друга, не друга, то третя і т.д.
У першу чергу спадкоємців входять: діти спадкодавця, чоловік або дружина спадкодавця (той, з подружжя, який його пережив) та батьки спадкодавця. В одній черзі немає головних або другорядних спадкоємців. Всі спадкоємці рівні у праві спадкування. Наприклад: після смерті Іванова І.І. спадкоємцями є: двоє дітей, дружина та старенька мати. Всі вони спадкують в рівних частках, а саме по ¼ частині від спадщини.
Родинні стосунки між померлим та спадкоємцями підтверджуються: для дітей - свідоцтвом про народження, виданим органами РАЦС, де в графі батько чи мати має бути записаний спадкодавець; для подружжя – свідоцтвом про шлюб. Якщо на протязі життя померлий або спадкоємці міняли прізвище (наприклад, у зв’язку з одруженням) на підтвердження цього факту необхідно надати свідоцтво про шлюб, а в разі розлучення, довідку про переміну прізвища, яку видають органи РАЦС за місцем укладення шлюбу. Наприклад: після смерті Іванова І.І. спадкоємицею є дочка Симонова А.І., яка на протязі життя три рази виходила заміж та міняла прізвище. Перший раз вийшла заміж за Петрова в м. Києві та після розлучення з ним залишила прізвище Петрова, вдруге вийшла заміж за Сидорова в м. Львів та після розлучення з ним залишила прізвище Сидорова, втретє вийшла заміж за Симонова і перебуває з ним у шлюбі по цей час. Для підтвердження родинних стосунків з батьком їй необхідно буде надати: свідоцтво про народження на Іванову А.І. та свідоцтва про шлюб з кожним чоловіком (з Петровим, з Сидоровим) на підтвердження зміненого прізвища, в разі, якщо свідоцтво про шлюб не збереглося, за місцем реєстрації відповідного шлюбу (з Петровим в м. Києві, з Сидоровим в м. Львів) необхідно одержати довідку про переміну прізвища. Уявіть, якщо шлюби були укладені на Сахаліні або в Ташкенті, як складно буде одержати необхідні документи. Другий приклад, все життя Іванову називали «Галиною», хоча за паспортом вона була «Ганна». В свідоцтві про смерть записано «Іванова Ганна», як за паспортом, а у свідоцтві про народження її дочки, в графі мати записана «Іванова Галина». В цьому випадку свідоцтво про народження не може підтвердити родинні стосунки. «Ганна» та «Галина» - це різні імена. Так само: «Поліна» та «Пелагея», «Юлія» та «Уляна», «Люба» та «Людмила» та багато, багато інших. Саме життя підкидає такі перекрути прізвищ та імен, які неможливо і уявити. Ще один приклад, після померлого Іванова Івана Івановича спадкоємицею є дружина Іванова Яна Іванівна, коли стало необхідністю оформлення спадщини виявилось, що в свідоцтві про одруження цього подружжя «Іванов Іван Іванович» записаний як «Іванов Іван Григорович». В цьому випадку також неможливо підтвердити родинні стосунки.
Запам’ятайте, якщо спадкоємець не може підтвердити родинні стосунки документами та немає інших спадкоємців, що прийняли спадщину, які б включили його в число спадкоємців, він повинен звернутися до суду.
Щоб вас не спіткали такі негаразди, прислухайтесь до порад: всі проблеми можливо вирішити - немає нічого складного, уважно передивіться своє свідоцтво про народження та свідоцтва про народження дітей, свідоцтва про шлюб, паспорта. Зверніть увагу на те, щоб в усіх документах було правильно тотожньо записані прізвища ім’я та по-батькові всіх родичів. Якщо ви виявили помилку звертайтеся в органи РАЦС, які видавали ці документи. Якщо виправити помилку неможливо, складіть заповіт, який, хоча і не підтвердить родинні стосунки, але визнає спадкоємцем необхідну особу. Якщо при розлученні свідоцтво про шлюб необхідно здати, попередньо засвідчить у нотаріуса копію цього документу. Тоді ця копія буде підставою для підтвердження родинних стосунків і не буде необхідності одержувати довідку про переміну прізвища в м. Києві та у м. Львові або будь-де та в решті-решт не буде необхідності звертатися до суду.
Ще хочу наголосити, якщо подружжя розірвало шлюб до смерті спадкодавця, той хто пережив права на спадкування не має, а діти від цього подружжя право на спадкування мають.
У другу чергу спадкоємців входять: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
У третю чергу спадкоємців входять: рідні дядько та тітка спадкодавця.
У четверту чергу входять: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до дня смерті спадкодавця. В цьому випадку важливим є поняття сім’ї, яке дає Сімейний кодекс України. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Особи, які претендують на спадщину у четверту чергу мають довести, що проживали з померлим однією сім’єю (вели спільне господарство, мали спільні витрати) не менш як п’ять років. Для визначення особи, спадкоємцем четвертої черги необхідно звернутися до суду. В суд надаються докази (свідчення, документи та інше). В цю чергу можливо віднести, наприклад, чоловіка або дружину, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах (не в зареєстрованому шлюбі з померлим), пасинка, падчерку, тестя, тещу, зятя, свекруху та т.д.
У п’яту чергу входять: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. В цю чергу входять, наприклад, праправнуки, двоюрідні онуки, троюрідні племінники та інші до шостого ступеня споріднення.
З п’ятою чергою спадкують утриманці спадкодавця, які не були членами сім’ї. Хто ж такі ці утриманці? Це особи, які є малолітніми або неповнолітніми, тобто віком до 18 років та непрацездатні за віком (жінки, які досягли 55 років, чоловіки, які досягли 60 років) або за станом здоров’я (інваліди І, ІІ, ІІІ групи), разом з тим ці особи не є членами сім’ї спадкодавця та отримували від померлого матеріальну допомогу, яка була для них єдиним або основним джерелом засобів для існування на протязі п’яти років.
Якщо утриманець був членом сім’ї, то він одержує право на спадкування не в п’ятій черзі, а спадкує у четвертій черзі. Для визначення особи, утриманцем необхідно звернутися до суду.
Кількість документів, які підтверджують родинні стосунки з кожною чергою збільшується у геометричній прогресії. Якщо при спадкуванні в першій черзі може бути достатньо тільки одного свідоцтва про народження чи свідоцтва про укладення шлюбу, то в п’ятій черзі троюрідному племіннику майже неможливо надати всі необхідні документи для підтвердження родинних стосунків.
Особливим є спадкування за правом представлення. Це теж спадкування за законом. Спробуємо зрозуміти на прикладі, у померлого в 2005 році Іванова І.І. було два сина: Петро та Микола. Син Петро помер ще в 1995 році, син Микола залишився один. На перший погляд єдиним спадкоємцем залишається син Микола. Однак закон говорить так, якщо у Івана, який помер ще в 1995 році є діти, тобто онуки Іванова І.І., то ці діти успадковують частину, яка належала б сину Петру, якби він був живий на день смерті свого батька. У Петра було дві дочки, Зоя та Рая. Хто ж спадкоємці після смерті Іванова І.І.? Після смерті Іванова І.І. три спадкоємця: син Микола – на ½ частину спадщини та онуки Зоя та Рая – по ¼ частині кожна, які будуть спадкоємцями за правом представлення на частину свого батька Петра.
Таким чином: внуки (правнуки) спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (бабі, дідові), якби вони були живими на момент відкриття спадщини; племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється одночасно кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.
За більш детальною інформацією звертайтеся до фахівців. І ще одне, як ліки для кожного хворого індивідуальні, так і в кожній життєвій ситуації можливо знайти правильне рішення. Та завжди легше попередити, чим вирішувати проблеми пізніше.
